100 років (1902) від дня заснування курорту “Бердянськ”.
“Бердянськ” – грязевий та кліматичний курорт всеукраїнського значення, який функціонує з 1902 р. Сонце, тепле Азовське море, грязі бердянських лиманів, запах степових трав, лікувальний виноград – складові цілющого клімату. Основні лікувальні фактори – лікувальні грязиі, ропа солоних озер і заток Азовського моря. Купальний сезон триває з травня до жовтня. Оздоровниць і санаторіїв у Бердянську багато. Улітку до них привозять близько 300тис. дітей. Звичайно Бердянськ вважається, насамперед, курортом дитячим, а ще багатопрофільним. Цінність такого курорту, як Бердянськ давно вже помітили росіяни. Багато хто приїздить сюди не вперше, бо розуміють, що з Бердянська можна привезти дуже багато – здоров’я, вражень, нових друзів – все крім розчарувань.
Література
Положення про курорт “Бердянськ” // Зібрання постанов Уряду УРСР.-1984 .- № 11.- С. 12 – 14.
Бердянская городская грязелечебница при “Красном озере”.- Бердянск, 1908.- 16 с: ил.
Ларичев Л.С., Караева Р.Г. Курорты Украины: Пособие по отбору больных на курорты.- К.: Гос. мед. изд-во УССР, 1959.- 190 с.- Із змісту: Про курорт “Бердянськ”].- С. 83 – 85.
Комиссарова М.Г. Здравницы профсоюзов СССР: Курорты, санатории, пансионаты и дома отдыха.- 4 изд.- М.: Профиздат, 1973.- Із змісту: Про курорт “Бердянськ”].- С. 300 – 301.
Федоренко Н.Я. Бердянск курортный: Очерк.- 2-е изд., доп.- Днепропетровск, 1981.- 46 с.; 16 с.: ил.
Пономаренко В.И. и др. Город-курорт Бердянск: курорт у солнечных лиманов: Ист.-краев. справочник-путеводитель.- Запорожье: ИПК “Запоріжжя”, 1997.- 32 с.
Курорт, который всегда под боком: ”Бердянск”] // Индустр. Запорожье.- 2001.- 26 мая.
Забержевская Т. Жемчужина Бердянска готовится к курортному сезону // Півд. зоря.- 2001.- 7 квіт.- С. 3.
Гудзь П. Давайте всерьез займемся вопросом получения Бердянском статуса города-курорта // Деловая жизнь.- 2001.- 19 янв.
Вакулик Л. У Бердянську багато сонця, моря і дітей: Санаторії та оздоровниці] // Ваше здоров’я.- 2000.- 4 жовт.
Досягнення і перспективи міста-курорта і порта Бердянська // Укр. промисловець.- 2000.- № 6.- С. 20 – 23.
Еременко Ф. Праздник, который всегда с тобой: Курорт. сезон и межсезонье в Бердянске // Деловая Украина.- 2000.- 22 дек.
Курорт - и отдых, и лечение: Бердянск]// Индустр. Запорожье.-1999.- 29 мая.
Панченко Т.Ф. , Войцеховский Н.П. Бердянский курортный район: Планировка и застройка] // Стр-во и архитектура.- 1969.- № 11.- С. 30 – 32.
Січень – 75 років (1927) від дня заснування заповідника
“Кам’яні Могили”
Кам ‘яні Могили - відділ Українського степового заповідника, розташований у Володарському районі Донецької області, Куйбишевському районі Запорізької області. Утворений в 1927 р. як заповідник місцевого значення, з 1947 р. – став республіканського значення; сучасний статус – з 1961 р. Площа - 404 га. Охороняється унікальне поєднання природних комплексів степової, лучної, лісової і наскельної рослинності (усього – 464 види) і є центром ендемічної флори (деревій голий, волошка несправжньоблідолускова).
Література
Людина і довкілля . Кн. 1.- К.: Заповіт, 1995.- 431 с.- Із змісту: (Про заповідник “Кам ’яні Могили”].- С. 422.
Сушко К. Ковыль и камень // Сушко К. В степи заповедной.- К., 1988.- С. 57 – 78.
Гранитный массив Каменные Могилы // Геологические памятники Украины.- К., 1985.- С. 46 – 47.
Ткаченко В., Осичнюк В. Кам ’яні Могили // Наука і культура. Україна.1983.- К., 1984.- Вип. 18.- С. 232 – 236 .
Огульчанський А.Я. и др. Заповедники Приазовья / А.Я. Огульчанский, А.В. Иванченко, Н.Я. Федоренко.- Днепропетровск: Промінь , 1978. - 64 с.: ил.-
Із змісту: (Гірська країна в мініатюрі).- С. 10 – 15.
Сушко К.И., Литневский Г.Е. Горы за калиткой // Сушко К.И., Литневский Г.Е. Запорожье заповедное.- Днепропетровск, 1981.- С. 26 – 34.
Панов Л.С. Каменные Могилы: Путеводитель.- 2-е изд., испр. и доп.- Донецк: Донбас, 1981.- 20 с.
Кам`яні Могили і Хомутовський степ // Визначні місця України.- К., 1961.-С. 556-557.
* * *
Екологічна оптимізація охоронної зони заповідної ділянки “Кам`яні Могили”// Укр. ботан. журн.- 1997.- № 2.- С. 187 - 191.
Ткаченко В.С. Резерватні сукцесії і охоронний режим степової рослинності в заповіднику “Кам`яні Могили”// Укр. ботан. журн.- 1992.-№ 6.-С.18-22.
Заповідник “Кам`яні Могили”: Клімат, грунти, рослинність, тварин. світ, екосистеми] // Краєзнавство. Географія. Туризм.- 1999.- № 35-36.- С.5.
Сіренко В. Кам`яні Могили. // Краєзнавство. Географія. Туризм.-1997.-№40 (45). -С.8.
Гросов О. Де лежит корінь світу?: Заповідник “Кам`яні Могили” ]//Укр. культура.-1999.- № 1. -С. 38-39.
Плясовица А. Памятник славным предкам: Открыт в заповеднике “Каменные Могилы” ] // Верже.-1999.- 3 июня.
Воротилов А. Источник добра, любви и вдохновенья // Запороз. Січ.-1997.- 10 жовт.
Дереза И. Калка. Конка, Кальчик: Предположение о том, что битва на Калке произошла у «Каменных Могил “] // Запороз. Січ.- 1997.- 4 апр.
Волова Л. “Каменные Могилы” возлагают большие надежды на свой юбилей: 70 – летие заповедника ] // Запороз. Січ.-1997.- 17 трав.
Заповіднику “Кам`яні Могили”- 70 // Запороз. Січ.-1997.- 3 жовт.
Олексіенко О. Заповіднику “Кам`яні Могили”- 70 років // Рідний край.-1997.- 1 жовт.
Сушко К. Вдох на Каменных Могилах //Запороз. Січ.-1995.- 2 груд.
Шевчук С. Могилки ті – кам`яні //Запороз. Січ.-1993.- 20 січ.
Генов А.П. Український степовий заповідник: У т.ч. про “Кам`яні Могили”] // Геогр. енц. України.-К., 1993.-Т.3.- С. 327-328.
Кам`яні Могили // Географічна енциклопедія України.-К., 1990.-Т.2.-С.96.
9 січня – 75 років (1927-1987) від дня народження П.Л. Симоненка,
прозаїка, критика, перекладача, уродженця м. Токмак.
Симоненко Петро Ларивонович народився 9 січня 1927 р.у м. Токмак Запорізкої області. У роки Великої Вітчизняної війни брав участь у підпільному русі в області. До 1951р. служив матросом на кораблях ВМФ. Після демобілізації закінчив Київський державний університет. Почав друкуватися в 1946 р. Опублікував понад 500 рецензій на книги, театральні вистави та ін. Автор кількох повістей, новел та нарисів. Член Національної Спілки письменників України. Помер у грудні 1987 р.
Література.
Симоненко П.Л. Неспокійні знайомства: Повісті та оповідання.- Дніпропетровськ: Промінь, 1985.- 207с.
Свое небо: Повісті.- К.: Молодь.- 1983.-232с.
Над вітрами: Повість.- Днепропетровск: Промінь, 1979.- 207с., ил.
Святкова соната: Новели та оповідки.- Дніпропетровськ: Промінь, 1977.- 159с.
Понад вітрами: Григорій Чечет: Докум. повість.-К: Молодь, 1968.- 163 с: 4л. іл.
Літа орел: Докум. повість.- Дніпропетровськ: Промінь, 1967.- 146 с.
Шановна Марія Іванівна: Нарис.- Запоріжжя: Кн.- газ. вид – во, 1960.- 24 с. 3 портр.
* * *
Петро Симоненко// Письменники Радянської України. 1917 – 1987.- К., 1988.- С. 539 – 540.
Симоненко П.Л. //Письменники Радянської України: Довідник.- К., 1976.- С. 313.
Науменко І. Його земля і небо // Запоріз. правда.-1997.- 4 лют.
Гомон М. Звіт земляка // Літ. Україна.-1980.- 15 січ.
Один вечір: П. Симоненку – п`ятдесят / /Ком. шляхом.-1977.-7 січ.
Петро Симоненко: 1927 – 1987: Некролог ] // Літ. Україна.-1987.- №52 –С.7; Запоріз. правда.-1987.- 16 груд.
Симоненко Петро Ларивонович // Літературне Запоріжжя: Бібліогр. довідник.- 2-е вид.- Запоріжжя, 1980.- С. 38-39.
21 лютого – 80 років від дня народження А.І. Бальцера (1922-1997),
колишнього директора обласної наукової бібліотеки імені О.М. Горького.
А.І. Бальцер народився 21 лютого 1922р. у м. Запоріжжя в родині робітників. В 1938р. пішов працювати на завод слюсарем. Мріяв стати інженером, і в 1940р. вступив до Запорізького машинобудівного інституту. Та не провчився і року – розпочалася війна. Шляхами війни пройшов по Україні, Псковщині, Латвії, Естонії – від рядового до офіцера – артилериста. Був поранений. Нагороджений орденами і медалями. Демобілізувавшись, зрозумів, що професія інженера – то не для нього, його вабили книги. До бібліотеки імені О.М. Горького прийшов у 1947р. Практичний досвід здобував на посаді молодшого бібліотекаря. В 1947р. вступає до Харківського бібліотечного інституту. Закінчивши його (заочно) в 1951р., призначається завідуючим довідково – бібліографічного відділу. З 1961 р. стає директором бібліотеки. Саме на цій посаді проявилися його здібності організатора і неабиякого знавця – практика бібліотечної справи. За його активної участі було збудовано нове приміщення бібліотеки. Він є автором двох видань (російського і українського мовами) нарису про історію ЗОУНБ.
А.І. Бальцер віддав бібліотечной справі 35 р. свого життя. Згадка про нього і його справи живе. У 1997 р. Запорізьке обласне відділення фонду культури України заснувало щорічну премію його імені “За розвиток бібліотечної справи в області”.
Я зробив усе, що міг, хто
може, хай зробить краще.
( Латинський вислів)
Література.
Бальцер А.И. На службе народу: Очерк истории Запорож. гос. универсал. науч. б-ки им. А.М. Горького (1905 – 1995).- Запорожье, 1995.- 64с., (Машинодрук).
Бальцер А.І. На службу народові: Нарис історії Запоріз. держ. універсал. б – ки ім. О. М. Горького (1905 – 1995р р.).- Запоріжжя, 1997.- 64с; іл.- (Машинодрук).
Бальцер А.І. Важлива ділянка роботи // Бібліотека.-К., 1980.-С.15 – 25.
Бальцер А. Скарби бібліотек на службу народу // Сіячі добра.-Запоріжжя, 1961.- С. 37.
Бальцер А. Бібліографічне обслуговування працівників промисловості // Технічну книгу - в маси.- Х ., 1957.- С. 20 – 28.
Бальцер А. Организация справочно-библиографического обслуживания // Пропаганда технической литературы в библиотеках.- М., 1956.- С. 132 – 133.
Бальцер А. 90 - ліття Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О.М. Горького // Бібіліотеч. вісн.- 1996.- № 1.- С. 28 – 29.
Бальцер А. Від “кутка” до палацу: Б-ці ім. Горького – 90 // Запороз. Січ.-1994.- 27 груд.
Бальцер А. Новоселів – мільйон книжок: (Про ЗОУНБ ім. О.М. Горького) // Соц. культура.- 1980.- № 5.- С. 24 – 25.
Бальцер А.И. В защиту научно-информационной библиографии // Сов. библиография.- 1959.- № 2(54).- С. 71 – 72.
Бальцер А. О картотеках // Библиотекарь.- 1958.- № 3.- С. 65 – 66.
Бальцер А. Довідково-бібліографічна робота районної бібліотеки // Культ.-освіт. робота.- 1951.- № 11.- С. 35 – 36.
Бальцер А.И. Очаг просвещения народа: Обл. науч. б-ке им. А.М. Горького – 75 лет // Индустр. Запорожье.-1980.- 13 янв.
* * *
Жук В.І. Анатолій Івановіч Бальцер // Бібліотекознавство та бібліографія: Міжвід. респ. зб.- 1972.- Вип. 13.- С. 121 – 123.
Нагорна Г.Його покликання-любов до книги\\Созвездие.-2001.-№5.-С.36-37.
Иваненко П. Анатолій Бальцер и его три дома // Наше время.- 1998.- 23 апр. -С. 10.
Вислоух Л. Анатолий Бальцер: “Я сделал, что мог, кто может, пусть сделает лучше // Наш город (Субота).- 1997.- 11 июля.- С. 2.
Сушко К. Поруч з книгами // Комсомолець Запоріжжя.- 1979.- 22 берез.
11 березня - 70 років (1932) І.Я. Науменку, запорізькому
журналісту, письменнику
Іван Якимович Науменко народився 11 березня 1932р. у с. Світла Долина Новомиколаївського району Запорізької області.
Після закінчення Новомиколаївської середньої школи із золотою медаллю, вступив до Дніпропетровського державного університету на філологічній факультет в 1951р. Закінчивши відділення української філології в 1956р., став процювати в редакції Василівської районної газети заступником редактора. З 1963 до 1993р – працював в обласній газеті “Запорізька правда”. Друкувався в союзних та республіканських журналах та газетах, в колективних збірниках і альманахах. З 1957р. І.Я. Науменко – член Спілки журналістів України. Перша книжка прози “Новели Світлого Долу” вийшла в 1975р., а в 1998р. – книга сатири і гумору “Сміховини сердитого Добрині”, в 1999р.- пригодницька повість “Голубий привид”. Зараз працює на посаді літературного редактора в науково – редакційному підрозділі з підготовки та випуску серії книги “Реабілітовані історією”.
Література
Голубий привид: Пригод. повість; Оповідання про міліцію.- Запоріжжя: Юрид. ін-т МВС України.-1999.-139с.
Сміховини сердитого Добрині: Сатира та гумор.- Запоріжжя, Хортиця.- 1998.- 49с.
Новели Світлого Долу: Оповідання.- Дніпропетровськ: Промінь, 1975.- 110с.
* * *
Максимчук В.Л. і ін. Вічна пам’ять. Вічна скорбота / В.Л. Максимчук, І.Я. Науменко, Л.М. Юдавіна // Книга скорботи України: Запоріз. обл.- Запоріжжя, 2000.-С. 7-33.
Не вірю!:(Спомин про журналіста А. Піддубного)\\Спокута : Альманах.-Запоріжжя,2000.- № 2.-С.246.
Священномученик Сергій та інші…\\ Спокута:Альманах.-Запоріжжя,2000.-№3.-С.14-22.
“Винним себе не визнаю…”: про Р.М. Коцюбинського] // Спокута: Альманах.- Запоріжжя, 1999.-№1.-С. 56 – 64.
Пантюхова зарплата // Весела Січ: Альманах.- Запоріжжя, 1999.- С.32.
Розправа: Сталіна над керівниками Оріхів р-ну в 1932р.] // Повернені імена.- К., 1998.- Кн.1.-С. 88-97.
Коцюбинський, син Коцюбинського: Про трагіч. долю родини класика укр. л-ри ] // Хортиця: Альманах.- Запоріжжя, 1998.-Вип 7.-С.72-77.
Голубий привід: Скорочено] // Хортиця: Альманах.- Запоріжжя, 1992.- Вип.2.-С. 146-175.
Ода гривні; Порадила: Гуморески]// Веселий курінь.- Запоріжжя, 1977.-№3.-С. 46-48.
Ой, Васильку, ти мій синку…: Новела// Прапор.- 1970.- №12.-С. 66-68.
На десятий день после свадьбы жена летчика – Героя Советского Союза С. Щирова призналась, что она была… с Берией // Факты.- 2001.- 29 трав.-С. 8, 15.
Барон Лев фон Отто живе у Запоріжжі // Запоріз. правда.-2001.-22 лют.-С. 6.
Кому пломенить Оріон: Про юну поетесу С. Орленко]// Запоріз. правда.-2000.-28 листоп.
Зустріч з тим, хто став легендою: Двічі Героєм Рад. Союзу, В.С. Петровим] // Запороз. Січ.-1997.- 15 лип.
Шукач скарбів Приазов`я: Про писменника О.Я. Огульчанського. ] // Запоріз. правда.-1997.-16 лип.
* * *
Ребро П.. Що-що у скрині Добрині :( Про творчий шлях І. Я. Науменка) \\Науменко І. Сміховини сердитого Добрині.-Запоріжжя,1998.-С.3-4.
30 березня – 90 років від дня народження О.Я. Огульчанського (1912-
1996) писменника, краєзнавця, який жив і працював у м. Бердянськ.
Олексій Якович Огульчанський народився у м. Луганську 30 березня 1912р. В 1928р. закінчив Луганську трудову семирічку, згодом – Бердянський педагогічний технікум, а ще пізніше – Бердянський педінститут імені П. Осипенко.
Працювати розпочав в 1931р. в редакції газети “Більшовицька зірка” (м. Бердянськ) літпрацівником, а в 1932р.- відповідальним секретарем цієї газети. З 1934 до 1937рр. служив у Червоній армії.
Довгий час працював у Бердянському краєзнавчому музеї старшим науковим співробітником відділу природи та керівником гуртка юних краєзнавців Бердянського палацу піонерів. Він залишив яскравий слід в археологічних дослідженнях та знахідках предметів сивої минувшини, в сучасній українській літературі для дітей та юнацтва. Член спілки письменників України з 1967р. Почесний член Українського товариства охорони природи. Лауреат обласної літературної премії імені Василя Лісняка. Помер в серпні 1996р.
Література
В недрах Джубаю: Оповідання.- Дніпропетровськ: Промінь, 1989.- 168с.
Скарб Солоного лиману: Повісті.-К.: Веселка, 1986.- 193с.: іл.
Знахідка на все життя: Повісті.- К.: Веселка, 1982.- 251с.
Вітрів Кут: Повісті.-Дніпропетровськ: Промінь, 1982.- 158с.
Як сплять дельфіни: Повість.-К.: Молодь, 1979.- 72с.
Бухта солодкого коріння: Повість.-К.: Молодь, 1973.- 110с.
Країна інкурів: Як ми шукали скарб: Повісті.-К.: Веселка, 1971.- 200с.
У недрах Джубаю: Повість.-К.: Веселка, 1964.- 63с.
Острів сріблястих чайок.- Запоріжжя: Кн.-газ. вид-во, 1962.-60с.
Таємниця Сухої балки.-К.: Дитвидав, 1961.- 82с.
Пленники Леванта.- Запорожье: Кн-газ. изд-во, 1960.- 52с.
Вітрів Кут: Пригод. повість.-К.: Молодь, 1959.- 60с.
Записки краєзнавця.- К.: Молодь, 1955.- 159с.
Огульчанский А.Я и др. Заповедники Приазовья: Путеводитель / Огульчанский А.Я., Иванченко А.В., Федоренко Н.Я.- Днепропетровск: Промінь, 1978.- 62с.: ил.
По морю Азовскому: Путеводитель / А.Я. Огульчанский, В.И. Михайличенко.- Днепропетровск: Промінь, 1977.- 48с.: іл.
* * *
Олексій Огульчанський // Письменники Радянської України. 1917-1987.-К., 1988.-С. 442.
Огульчанський О.Я // Письменники Радянської України: Довідник.-К., 1976.-С. 351.
Науменко І. Шукач скарбів Приазов`я: Про письменника О.Я. Огульчанського ]//Запоріз. правда.-1997.-16 лип.
Премія імені Василя Лісняка – Олексію Огульчанському // Запоріз. правда.-1990.-7 берез; Индустр. Запорожье.-8 марта.
Олексій Огульчанський: Некролог // Літ Україна.-1996.-5 верес; Запоріз. правда.-1996.-16 серп.; Півден. зоря.- 1966.- 17 серп.; Запороз. Січ.-1996.-17 серп.
* * *
Огульчанський Олексій Якович // Літературне Запоріжжя: Бібліогр. довідник.- Запоріжжя, 1996.- Вип.1.-С. 57-60.
Алексей Яковлевич Огульчанский // Орнитологи Украини: Библиографич. справ.-Х., 1999.-Вып.1.-С.137.
9 квітня – 120 років від дня народження російського архітектора В.О.
Весніна (1882-1950,одного із авторів архітектурного комплексу Дніпрогесу (1927-1932) та частині забудови Запоріжжя (1928 -1930)
Веснін Віктор Олександрович народився 28. ІІІ (9.ІV) 1882р. у м. Юр`євець (теперь Іванівська область). В 1901-1912 рр. навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі. Професор Московського вищого технічного училища (1923-1931). Академік АН СРСР з 1943р. засновник і перший президент Академії архітекторів СРСР (1939-1949), один із авторів архітектурного комплексу Дніпрогесу і частини забудови м. Запоріжжя.
Помер 17 вересня 1950р. у м. Москва.
Література.
Чиняков А.Г. Братья Веснины.-М.: Стройиздат, 1970.-180с.
Василевский С., Кандиусов В. Город строится, город хорошеет.- Запорожье: Кн.-газ. изд-во, 1962.- 56с.- Із змісту: Про В. Весніна].-С. 27.
Ильин М.А. Веснины.- М.: Изд-во АН СССР, 1960.-192с.: ил.
Манжура В. Город радости Виктора Веснина: Об авторе проекта архитектур. комплекса Днепрогэса и шестого поселка г. Запорожье ] // Созвездие.- 2000.-№3.-С.34-35.
Орлов Г. Архитектура сооружений Днепрогеса имени В.И. Ленина // Сов. архитектура.-1951.-№1.-С. 64-70. Із змісту: Є згадка пр В.О. Весніна].-С.66.
Пекарева Н.А. Жилой район Запорожского трансформаторного завода.-М.: Госстройиздат, 1958.- 58с.-Із змісту: Про В.О. Весніна].-С.7.
Ясієвич В.Є. Весніни // Мистецтво України: Енцикл.-К., 1995-Т1.-С.314-315.
Весніни // Мистецтво України: Біогр. довідник.-К., 1997.-С.111.
Веснины //БСЭ.-3-е изд.-М., 1971.-Т.4.-С.572.
З історії Дніпрогесу: Про В.О. Весніна ]//Запоріз. правда.-1982.-12 трав.
Кузьменко Е. Ученики Весниных // Запороз. Січ.-1997.-1 серп.
26 квітня – 60 років тому (1942) в Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя була заснована підпільна група під керівництвом М.Н.
Гончара.
Об одном прошу тех, кто переживет это время: Не забудьте! Не забудьте ни добрых, ни злых. Терпеливо собирайте свидетельства о тех, кто пал за себя и за вас…
Ю. Фучек
26 квітня 1942р. в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була створена підпільно-диверсійна група під керівництвом П.Г. Гончара.
У її складі нараховувалося 50 чоловік. Вони мали радіоприймач, ротатор. Розповсюджували листівки, проводили масові диверсії на підприємствах міста, організовували втечу воїнів із полону, готувалися до збройного виступу.
Та 28 червня 1943р. були заарештовані керівники групи: М.Н. Гончар, А.І. Гиря, Л.В. Вайнер та інші. У вересні, після знущань, гітлерівці всіх розстріляли. Усього 10 днів не дожили вони до визволення м. Запоріжжя від німецько-фашистських окупантів.
Література.
Запорожская область в годы Великой Отечественной войны (1941-1945гг.): Сб. док.- Запорожье: Кн.-газ. изд-во, 1959.- 363с.-Із змісту: Про групу М. Гончара].-С.106-108, 110-111.
Герои подполья: О подпол. борьбе сов. патриотов в тылу нем.-фашист. захватчиков в годы Вел. Отеч. войны.- М.: Политиздат, 1968.- 559с.: ил.- Із змісту: Про підпіл. групу М. Гончара].-С. 226-232.
Гиммельфарб А.М., Клименко Н.В. Встречи на Запорожье: Путеводитель.- Днепропетровск: Промінь, 1980.- 142с – Із змісту: Про підпіл. групу М. Гончара].-С.18-19.
Письма членов подпольной организации в г. Запорожье: Б. Живенко, А. Вайнер из группы Н. Гончара ] // Говорят погибшие герои.- М, 1986.-С. 274-276.
Футорович С. Нескорені // Комсомолець Запоріжжя.- 1989.- 14 жовт.-С.8.
Квіти героям // Молодь України.- 1984.- 15 серп.
В памяти и сердце народном // Индустр. Запорожье.-1975.-4 нояб.
1 травня – 70 років тому (1932) перший агрегат
Дніпрогесу дав промисловий струм.
Дніпрогес - найбільша гідроелектростанція Дніпровського каскаду гідроелектростанцій. Проект будівництва розробив профессор І. Г. Александров. Архітектурне оформлення гідроелектростанції було здійснено за проектом, розробленим під керівництвом російського архітектора В.О. Весніна.
1927р. відбулася закладка Дніпрогесу. 1 травня 1932р. дав промисловий струм перший агрегат, а 10 жовтня цього року було урочисто відкрито ГЕС. Поряд із забезпеченням народного господарства дешевою електроенергією він дав можливість затопити Дніпрові пороги й створити умови для судоплавства на Дніпрі від його верхів`я до Чорного моря. Під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр. німецько-фашистські загарбники зруйнували ГЕС. У березні 1944р. розпочалися відбудовні роботи. В 1947р. стали до ладу перші агрегати і почалася експлуатація судоплавного шлюзу. У червні 1950р. струм дав останній, дев`ятий агрегат.
Література.
Днепровская гидроэлектростанция имени В.И. Ленина: Сб. документов и материалов. 1920-1980 /Сост Л.Ф. Крупина и др.- Днепропетровск.: Промінь, 1980.- 255с.
Александров И.Г. Днепровское строительство и его экономическое значение.-Х., 1925.- 45с.
Ковалевский А.А. Днепровская гидроелектростанция.- М.-Л., 1932.- 111с.
Каменецкий И.С. Днепрогэс и Днепрокомбинат.-М.-Л.: Энергоиздат, 1934.-119с.
Клименко Н.В. Днепрогэс имени В.И. Ленина.- Днепропетровск: Промінь, 1983.- 134с.
Юрезанський В.Т. Дніпрогес.- Дніпропетровськ: Промінь, 1970.- 182с.
Боруля В.Л. Сказание о Днепрострое.-М.: Политиздат, 1969.-112с.
Куземин И.Н. Днепровский каскад ГЭС.-К.: Будівельник, 1981.- 224с.- Із змісту :( Дніпрогес ім. В.І. Леніна – жемчужина плану ГОЕЛРО).-С. 12-110.
Днепрогэс – основа создания индустриального комплекса // Запорожский индустриальный комплекс.- Днепропетровск, 1975.-С.7-40.
Запорожский гидроузел Днепрогэс им В.И. Ленина // Непорожний П.С., Филахтов А.Л. Опыт строительства гидроэнергоузлов.-К., 1960.-С. 14-32.
История городов и сел Украинской ССР.В 26-ти т .Т. Запорожская область.-К.: Гл. ред. УСЄ, 1981.- 726с.:- Із змісту: Про Дніпрогес].-С. 39-40, 50-52, 88-89, 102-104.
Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття.- К.: Основи, 1997.- 423с.- Із змісту: Дніпрельстан].-С.106.
Латун О.І. Радянсько-американське співробітництво при спорудженні Дніпрогесу ім В.І. Леніна // Запоріжжя в історії та культурі: Тези доповідей і повідомлень респ. наук. конф.- Запоріжжя, 1991.-С. 49-50.
Карцовник Э.Б. Из истории строительства Днепрогэс им В.И. Ленина (1927-1932) // Науч. записки Бердян. пед. ин-та.- Запорожье , 1961.-Т. ІІ.- С. 97-124.
Колодяжний І.І. До історії будівництва Дніпрогесу імені В.І. Леніна (1927-1932рр)// Наук. записи Сталін. держ. пед. ін-ту.- Сталіно, 1959.- Вип. VII.-C. 30-70.-(Серія суспіл. наук).
Дніпрогес імені В.І. Леніна //Рад. енциклопедія. Історія України.-К., 1970.-Т.2.-С. 39-40.
Онопрієнко В.І. Репресована наука України.-К.: Т-во “Знання” УРСР, 1990.- 32с.- (Сер. 8 “Новини науки і техніки”; №12).- Із змісту: Про відомого геолога М.Т. Світальського, який склав доповід. записку керівництву буд-вом Дніпрогесу, у якій було подано геолог. опис берегів Дніпра у р-ні Запоріжжя ].-С. 27.
Нариси історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.). Кн. ІІ.-К., 1994.- 172с.- Із змісту: Про інж.- техн. працівників Дніпрогесу].-С.96, 102, 106, 113.
Файнбойм И.Б. Иван Гаврилович Александров.- М.-Л.: Госэнергоиздат, 1955.-- Із змісту:( Проблема Дніпра. Проект Дніпрогесу).-С.45-66.
Гринін О. Зоряна пора визначного енергетика: (До 100 -річчя від дня народження О.В. Вінтера)// Наука і культура. Україна. 1978.-К., 1979.-С.489.-503.
Мистецтво народжене Жовтнем: Українське образотворче мистецтво та архітектура: Альбом.-К.: Мистецтво, 1987.-551л. іл.- Із змісту: Силова станція і плотина Дніпрогесу в Запоріжжі].-С.12-13, 81; Репродукція картини К. Трохименко “Кадры Днепростроя”].-С. 128: Репродукція картини В. Касіяна “На штурм прориву” із серії “Дніпрельстан”].-С. 127.
Запорізькі шлюзи. Дніпрогес // Запоріжжя: Фотоальбом – Запоріжжя, 1999.-С. 98-103.
Шевелев М. Монолит: Повесть – документ: о днепростроевцах].-М.: Мол. гвардия, 1985.- 174с.: ил.
* * *
Абліцов О. Дніпрогес оновлюється // Голос України.- 2001.- 16 трав. (№84).
Власов О. Запорожский эксперимент. О стр-ве Днепрогэса ]//Наше время.-1999.-№4 ( янв ).-С.7.
Светличный С. Что говорили строители Днепрогэса: Дек. 1928г.]// Досье.-1999.-28 окт.-С.9.
Каневский Г. Как начинался Днепрострой // Индустр. Запорожье.-1998.-3 нояб.
Кузьменко Е. Днепрогэс и иже с ним: История гидростроительства // Запороз. Січ.-1997.-25 лип.
Власов О. Дніпробуд і Запоріжжя // Запороз. Січ.-1998.-6 лют.
Еременко В. Обновление первенца: Завершена поставка оборудования для замены пятого агрегата Днепрогэса ] // Деловая Украина.-1998.-20 февр.
Ігнатуша О., Тедєєв О. “Класовий ворог” на Дніпрельстані // Краєзнавство.-1994.-№1-2.-С. 40-43.
Морозюк В. У переддень Дніпробуду: Гортаючи архівн. док. // Запоріз. правда.-1992.-11 серп.
Головин А. Кадры для Днепрогэса: Страница летописи Днепростроя . 1930г. ]// Комс. знамя.-1987.-12 авг.
Карцовник Е.Б. Підготовка кадрів на Дніпробуді. (1927-1932рр) // Укр іст. журнал.- 1960.-№ 6.-С. 94- 102.
Панченко О. У Запоріжжі в будь-який момент може статися непоправиме: Про аварійн. стан греблі “Дніпрогесу” і мостів ]//Робіт. газ.- 2000.- 12 груд.
Костенко И. Плотина “Днепрогэса”:” рванет “ или “не рванет”? // Суббота.- 1999.- 21 янв. (№4).-С.1.
Кейль Л. Книга життя колишнього начальника “Дніпробуду”- що не сторінка, то натхнення і творчість: Про Б. Т. Кузьменка ]//Запороз. Січ.-2000.-29 серп.
8 травня - 140 років від дня народження В.Т.Кравченка (1862 –
1945), вченого, фольклориста, етнографа, уродженця м. Брдянськ.
Кравченко Василь Григорович – народився 8. V 1862 р. у м. Бердянську.
Закінчив Феодосійський учительський інститут. Був одним із засновників Товариства дослідників Волині і його етнографічної секції. В 1920 – 1934 рр. керував етнографічним відділом Волинського науково-дослідного музею у м. Житомирі. В 1933 р. його звільнили з роботи звинувативши у “націоналізмові”. Помер 20 березня 1945 р. у Ростові-на-Дону.
Література
Будничная жизнь: Сб. рассказов.- Б. м. и., 1902.
Народні оповідання і казки: Зібрані на Бердянщини].- Б.в.д.
Над морем: Оповідання: Про Бердянщину]// Літературно-науковий вісник.- Львів, 1909.- С. 57.
Як бердянці в море ходили: (Іст. розповідь, опубліков. в “Науковому щорічнику” в 1926 р.) // Запоріз. правда.-1991.- 12 жовт.
Кіроль С. Спогади Василя Кравченка про Трохима Зіньківського // Київська Старовина.- 1997.- № 3-4.- С. 157 – 175.
* * *
Костриця М.Ю., Мокрицький Г.П. Народознавець і “ворог народу” (В.Г. Кравченко) // Репресоване краєзнавство (20 – 30-і роки).- К.:- Хмельницький, 1991.- С. 84 – 93.
Ковтун О.Д. Оповідання В.Г. Кравченка “Над морем” як джерело етнографічного дослідження Бердянщини на зламі ХІХ – ХХ століть // Етнографічні дослідження Південної України: Зб. наук. праць.- Запоріжжя, 1992.- С. 21 – 22.
Кравченко Василь Григорович // Укр. Сов. Энциклоп. Словарь.- К.,
1988.- Т. 2.- С. 161.
Кравченко Василь Григорович // УРЕ.- К., 1980.- Т. 5.- С. 467.
Онипченко О., Будугай О. Педагогічна діяльність Василя Кравченка // Краєзнавство. Географія. Туризм.- 1997,- № 38 .- С. 7.
Рутковська О. Волинь у часі, просторі і пам`яті: (До 135 – річчя від дня народження В. Кравченка, укр. етнографа, фольклориста, письменника) // Краєзнавство. Географія, Туризм.- 1997.- № 38.- С. 6.
Кутинський М. Некрополь України: Довідник про місця поховання або смерті іст. і культ. діячів України від давнини до сучасності: Серед ін. – В.Г. Кравченко] // Дніпро.- 1996.- № 9 – 10.- С. 133 – 144.
19 травня – виповнюється 70 років (1932) П.П. Ребру, запорізькому
поетові, прозаїкові, драматургові, публіцистові.
.
Петро Ребро - відомий український поет – лірик, гуморист і сатирик, драматург, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач. Громадський і культурний діяч.
Народився 19 травня 1932 р. в с. Білоцерківці Куйбишевського району Запорізької області в сім`ї колгоспника.
Після закінчення Запорізького державного педінституту (1953) деякий час учителював, служив в армії, працював завідуючим відділом культури і шкіл обласної газети “Червоне Запоріжжя” , старшим інспектором з мистецтв обласного управління культури, старшим редактором місцевого книжково-газетного видавництва. З 1960 р. – голова обласного літературного об`єднання, з 1967 по 1998 р.р. – керівник обласної організації Національної Спілки письменників України. Нині - керівник науково- редакційного підрозділу “Реабілітовані історією”, член Ради національної Спілки письменників України, Координаційної ради обласної державної адміністрації з питань духовного відродження, Координаційної ради обласної організації Всеукраїнського об`єднання демократичних сил “Злагода”, керівник органів багатьох громадських організаціій.
`Лауреат Всеукраїнських премій імені П. Тичини, ім. Остапа Вишні, ім. П. Сагайдачного, ім С. Олійника, обласних премій ім. М. Нагнибіди, ім. В. Лісняка, ім М. Андросова. Володар гран-прі міжнародного фестивалю “Доля”, лауреат Всеукраїньких фестивалів “Вишневі усмішки”, “Пісенний вернісаж”, журналу “Перець” та ін.
Почесний доктор Запорізького державного університету. П. Ребро – автор понад 80 книг для дорослих і дітей. Його твори перекладені багатьма мовами народів СНД, ввійшли до антологій, календарів, шкільних підручників.
Література.
Ребро П. Вибрані твори: В 5 т.- Запоріжжя: Хортиця, 2000-
Т.1: Лірика.- 427с
Т.2: Цикли. Поеми. Пісні.- 2001.
Т.3: Козацкі жарти.- Запоріжжя, 1993-293с.
Козацькі жарти.- Запоріжжя, 1993.-
Кн.4.- 1996.- 92с.
Кн.5.-1997.-102с.
Кн.6.-1998.-106с.
Кн.7.-1999-98с.
Кн.8.-2000.-56с.
Кн.9.-2001.
Петрів батіг: Епіграми.-Запоріжжя:. Хортиця; 2001.-60с.
Добірка віршів ]//Січовий Парнас: Антологія.-Запоріжжя, 2000.-С. 382-383.
Талант без праці – пустоцвіт:Монологи й діалоги.- Запоріжжя: “Хортиця”, 2001.
Олесь Гончар і Запоріжжя: Літ.-критич. нариси, статті, хроніка.- Запоріжжя: “Хортиця”, 2001.- 72 с.
Острів Байди: Поезії, пісні.- Запоріжжя: “Хортиця”, 1999.- 56 с.
П. Тичина і Запоріжжя: Літ.-критич. нарис.- Запоріжжя,1998.- 15 с.
М. Стельмах і Запоріжжя: Літ.-критич. нарис.- Запоріжжя,1998.- 15 с.
В. Сосюра і Запоріжжя: Літ.-критич. нарис.- Запоріжжя,1998.- 27 с.
М. Рильський і Запоріжжя: (До 150 – річчя з дня народження поета): Літ.-критич. нарис.- Запоріжжя,1998.- 15 с.
Остап Вишня і Запоріжжя: (До 110 – річчя з дня народження письменника): Літ.-критич. нарис.- Запоріжжя,1998.- 16 с.
В Маяковський і Запоріжжя: (До 105-річчя з дня народження): Літ.-критич. нарис.- Запоріжжя,1998.- 24 с.
О. Довженко і Запоріжжя: (До 105 – річчя з дня народження письменника): Літ.-критич. нарис.- Запоріжжя,1998.- 17 с.
* * *
Лауреат премії імені Остапа Вишні: П. Ребро за гуморист. поетич. цикл “Козацькі жарти”] // Літ. Україна.- 1999.- 14 жовт.
Чабаненко В. Петро Ребро: (До 50-річчя творчої діяльності): Літ. портрет.- Запоріжжя, 1999.- 24 с.
Корицька Г.Р. Література рідного краю: Навч.-метод. посібник.- Запоріжжя, 1999.- 90 с.- Із змісту: Про П. Ребра].- С. - 16.
Обличчя тисячоліть: Портрети видатних людей України у т.ч. П. Ребра]// Голос України.- 2000.- 15 черв.
Бумерангом по… Ребру: (епіграми на П. Ребра) // Вітчизна.- 2000.- № 5 – 6.- С. 152 – 154.
Ребро П.П. // Літературне Запоріжжя: Бібліогр. довідник. / Запоріз. обл. наук. б-ка ім. О.М. Горького; Склад. Г. Нагорна, І. Шершньова.- Запоріжжя, 1996,- Вип. 1.- С. 67 – 79.
Петро Павлович Ребро: Бібліограф. покажчик // Запоріз. обл. б-ка ім. О.М. Горького; Склад. Довбаш Г., Кийко С.- Запоріжжя, 1982.- 36 с.
22 червня – 80 років (1922) В.С. Петрову, двічі Героєві Радянського
Союзу, уродженцю с. Дмитрівка Приазовського району.
Петров Василь Степанович. Народився 22 червня 1922 року в селі Дмитрівка Приазовського району Запорізької області. Генерал – лейтенант артилерії (1977). Двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945 рр.). Закінчив Львівський університет (1954р).
Під час Великої Вітчизняної війни пройшов шлях від командира батареї до командира артилерійського полку. В боях за Дніпро під Кременчуком втратив обидві руки, однак після лікування залишився в строю. Автор двотомника “Минуле з нами ” (1977 – 1979 рр.)
Література
Прошлое с нами: В 2-х кн.-К.: Политиздат Украины, 1988-1989.
Кн.1-1988.-524с.,9]л. ил.
Кн.2.-1989.-621с.
Прошлое с нами.-К.: Политиздат Украины, 1977.-367с.
* * *
Великая Отечественная война. 1941-1945. События. Люди. Документы: Крат. ист. справочник.-М.: Политиздат, 1990.-464с.: ил., карт.- Із змісту: Про В.С. Петрова].-С.368
Возианов В. Истоки и плоды братства.-К.: Политиздат Украины, 1985.-188с.-Із змісту: Про В.С. Петрова].- С.106
Днепр – река героев: Свидетельства всенародного подвига.-К.:Политиздат Украины, 1983.-341с..-Із змісту: Про В.С. Петрова].- С.248-249.
История городов и сел Украинской ССР. В 26 т. Т. Запорожская область.-К.: Гл. ред. УСЭ, 1981.-726 с.-Із змісту: Про В.С. Петрова].-С.590
Кригер Е. Родословная доблести //Кригер Е. Дорога к людям.-М., 1981.-С. 192-207.
Моисєєв О.В. Петров Василь Степанович // Моисеєв О.В. Немеркнуча слава героїв.-К., 1975.-С. 209-213.
Москаленко К.С. На південно-західному напрямі, 1943-1945: Спогади командарма. Кн.2. /Пер. з рос.-К.: Політвидав України, 1984.- 671с.-Із змісту: Про В.С. Петрова].- С.148.
Батицький П. Знищення Східного валу: У т.ч. про Героя Рад. Союзу В.С. Петрова ] // Наука і культура. Україна, 1983: Щорічник.-К., 1984.-С. 41-52.
Смотрицкий Е.А. Битва за Днепр: 40- летию великой Победы посвящается.-М.:Воениздат, 1983.- 33с.- Із змісту: Про В.С. Петрова].- С.8.
Яковенко И.П. Во главе атакующих рот: Мемуары.-К: Политиздат Украины, 1983.- 172с.- Із змісту: Про В.С. Петрова].- С.43-45.
Науменко І. Подвиг, завжди подвиг // “Сучасні запорожці”: Нариси.- Дніпропетровськ, 1972.-С. 23-31.
Скороходов Н. Человек – легенда: Докум. повесть.-3-е изд.-Саранск: Мордов. кн. изд-во, 1988.- 219с; ил.
Герои Советского Союза: Комплект из 36-ти фотопортретов.-М.: Воениздат, 1980.
Петров Василий Степанович // Дважды Герои Советского Союза: Альбом.-М., 1973.-С. 156-157.
* * *
Персона. Земляки: В т.ч. Петров В.С.] // Запоріз. правда.-2001.-17 трав.-С.5.
Передерий И. Жизнь – подвиг //Индустр. Запорожье.-2000.-16 февр.
Науменко І. Зустріч з тим, хто став легендою // Запороз. Січ.-1997.-15 лип.
Василь М. Дважды Герой Советского Союза Василий Петров – наш земляк // Патриот Приазовья.-1999.-10 сент.
Науменко І. Людина з легенди // Запоріз. правда.-1995.-6 трав.
Воєводіна В. Наш земляк – герой боїв за Дніпро // Новий день.-1994.- 22 жовт.
Диордиев Д. Слово о генерале //Приазов. новь.-1992.-24 нояб.
Житаренко В. Человек – легенда, подвиг которого пытаются “ревизовать” через полвека // Крас. звезда.- 1992.- 22 авг.
Волобуєв М.М. Генерал Петров // Трибуна.-1990.-№12.-С. 27-28.
* * *
Герои Советского Союза: Краткий биогр. словарь: В 2-х томах. Предс. ред. коллегии. И.Н. Шкадов.-М.: Воениздат, 1988.- 863 с.-Із змісту: Про В.С. Петрова].- С.257.
Кто был кто в Великой Отечественной войне, 1941-1945: Люди. События. Факты: Справочник.-М.: Республика, 2000.-432с.-Із змісту:(Про В.С.
Петрова ).-С. 195-196.
Петров В.С. // Укр. сов. энцикл. словарь. В 3 –х т.-К., 1988.-Т.2.-С. 668.
Петров Василий Степанович: Рек. библиогр. список /Запорож. обл. универсал. науч.библиот. им. А.М.Горького;Сост. А. Нагорная.-Запорожье, 1986.-3 с.
12 липня – 100 років від дня народження М. Сидоренко (1902-1989), видатного українського вченого – садівника, заслуженого діяча науки, заслуженого агронома України, Героя Соціалістичної Праці, засновника Інституту зрошувального садівництва в м. Мелітополь.
У всякого своя доля І свій шлях широкий…
Т. Шевченко.
Сидоренко Михайло Федорович, народився 12 липня 1902 р. в с. Сидорівщина, тепер Великобагачаньського району Полтавської області. Український вчений – садовод, кандидат сільськогосподарських наук ( з 1948), заслужений діяч науки УРСР, Герой Соціалиістичної Праці (1971), учасник Великої Вітчизняної війни. В 1932р. закінчив Полтавський (тепер Уманський) інститут садівництва. В 1932 – 1974 рр. – директор Мелітопольскої науково-дослідной станції садівництва (з 1971р. – Український науково –дослідний інститут зрошувального садівництва). З 1974р.- там же старший науковий працівник – консультант по секції садівництва. Нагороджений двома орденами Леніна, і ореденами Трудового Червоного Прапора. Його називали “Батьком садів”. Помер в 1989р.
Література.
Садоводство на юге Украины: [Сб. статей]/ Отв. Ред М.Ф. Сидоренко.- К.: Госсельхозиздат УССР, 1963.- 139с.
Сидоренко М.Ф. Из опыта работы мелитопольских ученых // Садоводство.-1968.-№2.-С.31.
Сидоренко М. Над чим працюють дослідники садівництва //Запоріз. правда.-1964.-9 жовт.
Сидоренко М.Ф.Достижения науки – в колхозные и совхозные сады // Сад и огород.-1955.-№11.-С 47-51.
* * *
История городов и сел Украинской ССР. В 26-ти т.Т. Запорожская область.-К., 1981.-726с.- Із змісту: [Про М. Сидоренко].-С. 433
Клочко Н. Дванадцять років сад живе без батька//Запоріз. правда.-2001.-12 лип.
Кліковка Г. Вченому – садівнику – вдячні нащадки: [У Мелітополі на фасаді ін-ту зрошуваного садівництва відкрито меморіал. дошку М.Ф. Сидоренко] // Запоріз. правда.-1999.-14 лип.
Селезньов В. Вшанували пам`ять “батька садів” // Запоріз. правда.-1993.- 23 жовт.
Панченко М. Син батька: Слово пам`яті про “батька степових садів” Михайла Сидоренко // Запоріз. правда.-1992.-1 верес.
Черкасов В. Сказ о садах // Правда.-1982.-26 марта.
Ильин В. Очарованный сад // Индустр. Запорожье.-1978.- 16 сент.
Гальченко Г. Здрастуй, мій саде // Комсомолець Запоріжжя.-1977.- 2 серп.
Скорина О. Серпневий грім: Худож.-докум повість.-К.: Молодь, 1984.- 166с.
28 серпня виповнюється 75 років (1927) Г.М. Антоненку, народному артистові Запорізького Українського музично-драматичного театру, уродженцю с. Степанівка Приазовського району.
Григорій Миколаєвич Антоненко народився 1927р. в с. Степанівка Приазовського району. Почав працювати в театрі в 1944 році танцюристом. Через деякий час був переведений до акторської трупи. Працюючи на сцені, закінчив в 1948р. драматичну студію при Запорізькому українському музично-драматичному театрові (курс В. Магара).
Різні покоління любителів театру запам`ятають Г.М.Антоненко в ролях: Микола (“Наталка - Полтавка”, Котляревского), Гусак (“Нащадки запорожців” О. Довженко), Непряхін (”Золота карета”, Л. Леонова), Швейк (”Пригоди бравого солдата Швейка”, Я. Гашека) та інші.
Звання “Народний артист України” Г.М. Антоненку було присвоєно в 1996р.
Література.
Антоненко Г. Неразгаданый Гринько: [Про нар. Артиста УСРС, колиш. актора Запоріз. обл. укр. муз.-драм. театру]//Субота.-1999.-28 янв. (№5).-С.13.
* * *
Гайдабура В.М. Театр імені М.О. Щорса.-К.: Мистецтво, 1979.-128с.: іл.Із змісту: [Про Г.М. Антоненко].-С.55, 58, 64, 74, 77, 96-97, 103.
Гайдабура В. Театр, захований в архівах: Сценіч. мистецтво в Україні періоду нім.-фашист. окупації (1941-1944): Історія. Політика. Док. Ідеї. Худож. Реалії. Люд. долі.-К.: Мистецтво, 1998.-224с.-Із змісту: [Г. Антоненко: Фото, текст].-С. 48-49.
* * *
Прийміть вітання: [Арт. Г.М. Антоненку присвоєно звання “Народний артист України”]// Запоріз. правда.-1996.-5 квіт.
Вручены награды: [Удостоверение о присвоении звания “Народный артист Украины” вручено арт. театра Г.Н. Антоненко] // Панорама.-1996.-26апр.
Народному артисту Украины Антоненко – 70!//Индустр. Запорожье.-1997.- 20 сент.
Нещерет Т. Знай наших!: [О вручении премии “Наш родовід” нар арт. Украины, актеру Запорож. обл. укр. муз.-драм. театра. Г Антоненко за многолет. вклад в развитие театр. искусства]// Наш город.-1998.-16 янв.
Актер милостью Божей: [Г. Антоненко ]// Индустр. Запорожье.-1994.-29 янв.
Бакум Ю. Чарівник комедії: [Г. Антоненко ]// Запороз. Січ.-1994.-4січ.
Нещерет Т. Григорій Антоненко в житті і на сцені // Запоріз. правда.-1994.- 29 січ.
Соловьева Г. “Сто тысяч” из классической копилки: [О спектакле Запорож. муз.-драм. театра по пьесе “Сто тысяч” И. Карпенка – Карого. В т.ч. об исполнении Г. Антоненко роли Герасима Калитки]//Индустр. Запорожье.-1994.-27 янв.-С.5.
Гайдабура В. Его роли в кино: [Г. Антоненко]//Индустр. Запорожье.-1988.- 8 мая.
Вечір актора: [Г.Антоненко]//Запоріз. правда.- 1987.-22 листоп.
Гайдабура В. Запас висоти: [Г. Антоненко]// Комсомолець Запоріжжя.-1975.-18 груд.
АнтоненкоГ.М // Мистецтво України: Біогр. довідник.-К., 1997.-С.21.
10 вересня – 80 років (1922) Б.М. Чулімову, заслуженому артистові України, акторові Запорізького обласного музично-драматичного театру.
Богдан Миколаєвич Чулімов народився 10 вересня 1922 р. в м. Барнаул (Алтайський край).
Закінчив середню школу, став учасником Великої Вітчизняної війни.
Йому пощастило, бо залишився живий, хоч і був поранений. Нагороджений бойовим орденом Червоної Зірки.
Після демобілізації працював в інституті військкерівником і дивував своїх студентів тим, що складав заліки та іспити, вчився на інженера в тому ж Київському політехнічному. Потім здивував багатьох тим, що залишив політехнічний і став студентом театрального інституту.
Закінчив його і на 10 років став артистом Миколаївського обласного ТЮГу .
Потім у Богдана Миколайовича і його дружини, також артистки, Таїсії Яківни Татарчук, була робота в Житомирському театрі. А з 1964 р. на запрошення В. Магара, вони перейшли до Запорізького музично-драматичного театру.На той час він уже був заслуженим артистом України (1957).
Серед його значних робіт – Іван Непокритий (“Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького), Мишко Япончик (“На світанку” Г. Плоткіна О. Сандлера), Муров (“Без вини винні” О. Островського), Гітлер (“Коли мертві оживають” І. Рачади), Ковалькадос (“Поцілунок Чаніти” Ю. Милютіна), Хома (“Маруся Чурай” за І. Микитенко), Красовський (“Поріг” О. Дударєва) та багато інших.
Література.
О награждении работников Запорожского музыкально-драматического театра имени Н. Щорса Почетной грамотой и Грамотой Президиума Верховного Совета Украинской ССР: [В т.ч. Почетной грамотой - Б.Н. Чулимова]: Указ Президиума Верх. Совета Укр. ССР // Индустр. Запорожье.- 1979.- 30 марта.
Чулимов Б.Н. Приглашает – филиал театра // Во главе творческих коллективов.- К., 1983.- С. 123 – 126.
Чулімов Б. Виховуємо глядача вдумливого: [Бесіда з Б. Чулімовим] // Укр. театр.- 1981.- № 1.- С. 7 – 8.
***
Гайдабура В.М. Театр імені М.О. Щорса.- К.: Мистецтво, 1979.- 128с.: іл.- Із змісту: [Про Б. Чулімова].- С. 96 – 97 (Фото), 99.
50 лет на сцене: [Б.Н. Чулимов] // Индустр. Запорожье.- 1997.- 20 сент.
Натанзон Л. Цей завжди несподіваний Чулімов: Кільки штрихів до портрету митця // Запоріз. правда,- 1992,- 10 верес.
Сандомирский О. Самая дорогая роль артиста Чулимова: [Роль В.И. Ленина в пьесах “Третья патетическая”, “Цветы живые”, “Кремлевские куранты” ] // Компас.- 1997.- 23 окт.
Литов А. Юбилей артиста // Индустр. Запорожье.-1982.- 1 дек.
Панікаровська Н. Своє, чулімовське: Майстри запоріз. сцени // Запоріз. правда.- 1972.- 17 груд.
Четверть века творчества // Индустр. Запорожье.-1972.- 19 дек.
Гайдабура В. Людям – сонячну радість: [Про актора театру Б.М. Чулімова] // Запоріз. правда.- 1980.- 14 квіт.
20 вересня – 120 років (1882) від дня заснування Токмацького дизелебудівного заводу ( колишній завод землеробних машин та знарядь Фукса) нині – ВАТ “Південдизельмаш”
Починаючи з 1882р. в м. Великий Токмак заснувався і розвивався завод землеробних машин і знарядь німецького підприємця Фукса.
В 1923 році на заводі “Червоний прогрес” ( так називалося підприємство після Жовтневої революції) вперше на Україні було організовано виробництво колісних тракторів “Запорожець”.
Зараз ВАТ “Південдизельмаш” – виробник більш ніж 100 модифікацій дизелів та дизель-генераторів.
Література.
Сосна Н.П. Так рождались традиции: Крат. очерк истории ордена Трудового Красного знамени дизелестроит. з-да им. С.М. Кирова.-Днепропетровск: Промінь, 1977.-111с.
.
Иллюстрированный каталог машин и орудий механического чугунно-литейного завода И.И. Фукса в г. Большом Токмаке Таврической губернии Бердянского уезда.-Б. Токмак, 1910.-43с.- [Копия].
Большетокмакскому дизелестроительному заводу им. С.М. Кирова – 75 лет. 1882 – 1957.-Большой Токмак: Изд. з-да, 1957.- 27с.
Лобач Н. Верность традиции: К 100-летию Токмак. дизелестроит. з-да им. С.М. Кирова //Индустр. Запорожье.-1982.-31 авг.; 5,8 сент.
Дмитрієва Л. 115-а річниця з дня заснування.” Південдизельмашу” //Таврія.- 1997.- 24 верес.
* * *
Золотарев Д. Станет ли Токмак вторым Степногорском?: [О проб. ОАО “Юждизельмаш”]// МИГ.-2000.- №15(апр).-С.2.
Сенкевич Г. “Юждизельмаш” поставлен на колени: Помогите ему подняться //Индустр. Запорожье.-2000.-24 марта.
Кузнецова Л. Справи на ВАТ “Південдизельмаш” – під контроль депутатів // Токмац. вісн.-2000.-30 трав.
Мунтянов О. З оптимізмом вдивляюсь у завтра нашого заводу: [Бесіду з ген. дир. ВАТ “Південдизельмаш” Записав Л. Кулагін]// Запоріз. правда.-1999.-20 серп.
Сенкевич Г. Диапазон работы – от Северного до Южного полюсов: [О продукции ОАО “Юждизельмаш”]// Индустр. Запорожье.-1999.-20 авг.
Голод В. Чи матиме “Лан” токмацький дизель? // Запоріз. правда.-1998.-24 квіт.
Німецькі підприємці зацікавлені підтримувати зв`язки з токмацькими дизелебудівниками //Кіровець.-1998.-13 серп.
Хилько О. Есть ли в ОАО “Юждизельмаш” перспектива? //Кіровець.-1998.- 10 груд.
Иванов В. Сегодня и завтра дизелестроительного //Кіровець.-1997.-30 жовт.
Прудников Г.В. Под лежачий камень вода не течет: [Беседу с ген. дир. ОАО “Юждизельмаш”. записал Г. Сенкевич]// Кіровець.-1997.-9 жовт.
Сосна Н. Дизелестроители – первопроходцы создания новой техники //Кіровець.-1997.-30 січ.
Гулый Ю. Боевые машины пехоты “уступили” свои дизели украинским комбайнам: [О создании токмак. дизелестроителями двигателя для укр. комбайна “Лан”]// МИГ.-1996.-20 дек.-С.1.
Завод помогает дачникам: [“Юждизельмаш” изготовил первую партию ветряных насосов]// Киев. ведомости.-1995.-1 авг.
І оживуть ” Ікаруси” : [АТ “Південдизельмаш” освоїло випуск колін. валів до автобусів “Ікарус”]// Вечір. Київ.-1995.-17 серп.
Наумов А. Наш завод //Запоріз. правда.-1992.-4 лип.
Сосна Н. Высокое полномочие: [История создания трактора “Запорожец” на Токмак дизелестроит. з-де]// Сел. механизатор.-1976.-№1.-С. 36-37; №3-С. 32-33.
Євдошук В.С. Тракторобудування: [В т.ч. про виробництво колісних тракторів “Запорожець” на Великотокмац. з-ді “Червоний прогрес” (1923)]// Геогр. енц. Украйни.-К., 1993.-Т.3.-С. 301.
21 вересня – 170 років від дня народження П.І. Ніщинського (1832-1896), українського письменника та композитора, який деякий час жив та працював в м. Бердянськ.
Ніщинський Петро Іванович (псевд.- Петро Байда) народився 21 вересня 1832р. у с.Неменка, тепер у складі Вінницької області. Закінчив в 1856р. Афінський університет. Здобув ступінь магістра наук. З 1850р.-півчий церкви російського посольства в Афінах. З 1860-го в Одесі, з 1875-го – в Ананьєві (Тепер місто Одеської обл), викладав у гімназіях російську та грецьку мови, керував хорами. В 1875р. створив на власний текст музичну картину “Вечорниці” як вставну сцену до 2-ї дії драми “Назар Стодоля” Т. Шевченка, з якої широко відомий чоловічий хор – “Закувала та сива зозуля”. Автор обробок українських народних історичних пісень ( зокрема, “Про козака Софрона”, “Ой пє Байда”, “Ой гук, мати”), романсів “Порада” і “Нудьга”. В 1888-1890рр. Ніщинський П.І. працює позаштатним вчителем грецької мови в Бердянській гімназії. Він – автор перших перекладів українською мовою безпосередньо з оригіналу “Антігони” Софокла (1883), “Одіссеї” (1889) та “Іліади” (незакінчений) Гомера, грецькою мовою – “Слово о полку Ігоревім”
16 березня 1896р. у с. Ворошилівці (тепер – Тиврівського району Вінницької обл.) П.І. Ніщинський помер. Він натхненно, самозречено впродовж усього життя служив пісенному слову.
Література.
Лист П. Ніщинського до херсоньських кореспондентів від 16 березня 1885р. Публ.з коментарем Г. Зленка // Вітчизна.-1979.-№8.-С. 217-219.
Довженко В.П. П.І. Ніщинський: (Життя та творчість).-2-е вид., перероб. і. доп.-К.: Мистецтво, 1955.- 36с.; іл.
Пархоменко Л.О. Петро Ніщинський.-К.: Муз. Україна, 1989.- 64с.: іл.
Бас Л. Закувала та сива зозуля…: [Про П. Ніщинського]// Бас Л. Розповіді про композиторів.- К., 1978.-Вип.3.- С. 89-106.
Хоменко Б. П. Ніщинський “Закувала та сива зозуля” //Нар. творчість та етнографія.-1991.-№1.-С. 57-61.
Щербина С.М. П.І. Ніщинський: Доп. на секції Одес. коміс. краєзнавства // Віс. Одес. коміс.- 1928.-№4-5.
Содомора П. Натхненний майстер пісенного слова: [До 100-річчя від дня смерті П.Ніщинського]// Дзвін.-1996.-№7.-С. 142-145.
ДемиденкоВ., Мандрикіна Т. “Закувала та сива зозуля…”: [До 100-річчя від дня смерті П. Ніщинського]// Півд. зоря.-1996.-19 берез.
Пархоменко Л.О. Петро Ніщинський: [До 150- річчя від дня народження] // Нар. творчість та етнографія.-1982.-№6.-С. 37-44.
Больсен Ю. Читач проводить пошук: [З біогр. композитора П.І. Ніщинського ]// Музика.-1981.-№1.-С.25.
Славные имена в истории Бердянска: [В т.ч.о П.И. Нищинском ]// Півд. зоря.-1997.-20 верес.
Очеретний В. Український соловейко: [Про П.І. Ніщинського як композитора ]// Подолія.-1992.-26 верес.
Гупало А. П.І. Ніщинський у Бердянську //Півд. зоря.-1982.- 15 жовт.
1 жовтня – 100 років від дня народженяя К.Г. Гуслистого (1902-1973), вченого, фольклориста, етногрофа, уродженця м. Олександрівська (нині – Запоріжжя)
Гуслистий Костянтин Григорович народився 1 жовтня 1902р. у м. Олександрівськ Катеринославської губернії (тепер – м. Запоріжжя). Закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти (1928). З 1931р. до 1934рр. працював у вузах м. Харків. В 1934-1936 рр. очолював історичний сектор у Науково – дослідному інституті імені Т.Г. Шевченко та працював науковим співробітником в інституті історії СРСР (з 1940р. – зав кафедрою) Київського державного педагогічного інституту). З 1936-1954рр. науковий співробітник та зав. відділом історії феодалізму Інституту історії АН УСРС. Заступник директора з наукової роботи Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М.Т. Рильського АН УРСР (1954-1970); старший науковий співробітник цього Інституту (1971-1973). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Заслужений діяч науки УСРС (1968), член – кореспондент АН УРСР(1969). Його наукові дослідження присвячені історії України періоду феодлізму, історії української культури та етнографії.
Література.
Гуслистий К. , Апанович О. Запорізька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу.-К.: Держполітвидав, 1954.- 86с.
Гуслистий К. Г. Турбаївське повстания.- К, 1947.- 43с.
Київська Русь – колиска братніх народів – російського, українського і білоруського: Стенограма лекції.-К., 1950.- 39с.
Петро Конашевич – Сагайдачний: [ До 350 – річчя від дня смерті]// Укр. іст. журн.-1972.-№4.-С. 123-126.
* * *
Гуслистий К.Г // Видатні вчені Національної Академії наук України (1918-1998): Путівник.-К., 1998.-С. 136-139.
Нариси історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст): У 3 кн.-К.: НАН України, 1994.- Із змісту: [Про К. Гуслистого] .-
Кн. ІІ.- С. 159, 164.
Кн. ІІІ.- С. 105.
Скокан К.І. Кость Григорович Гуслистий.- К.: Наук. думка, 1972.- 55 с.
Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності та культури: Досвід.Пробл. Перспективи.- К.: Рід. край, 1994.- 107 с.- Із змісту: [Про К.Г. Гуслистого] .- С. 25, 26, 76,
Удод О.А. Дослідження історії запорозького козацтва в працях К.Г. Гуслистого // Проблемы историографии и источниковедения запорожского казачества.- Запорожье, 1992.- С. 53 – 63.
Онищенко І. Друге обличчя К. Гуслистого?: [ Історик, фольклорист, етнограф] // Віче.- 1997.- № 12.- С. 138 – 143.
Колобов О. Кость Гуслистий - історик та етнограф: [Про особовий фонд вченого в Ін-ті архівознавства ЦНБ] // Бібл. вісник.- 1994.- № 5/6.- С. 24 – 25.
Ткаченко Л. Ветеран науки: [Про історика К.Г. Гуслистого – жив і працював у Запоріжжі] // Пам’ятники України.- 1972.- № 4.- С. 56 –57.
Кость Гуслистий: [До 70- річчя від дня народження та 50-річчя наук. та пед. діяльності] // Нар. творчість та етнографія.- 1972.- № 5.- С. 75 – 76.
Горленко В.Ф. Константин Григорьевич Гуслистый: [Некролог] // Сов. этнография.- 1973.- № 5.- С. 179 – 181.
10 жовтня – 70 років тому (1932), став до ладу діючих завод
інструментальних сталей (з 1939 р. завод “Дніпроспецсталь; нині ВАТ “Дніпроспецсталь”).
Сьогодні ВАТ “Дніпроспецсталь” – могутнє сучасне металургійне підприємство не тільки в межах України. Воно входить до концерну “Металургпром” , є членом асоціації сталеплавильників і прокатників, асоціації авіадвигунобудівників. На підприємстві працює 9,5 тисяч робітників і службовців, третина з яких віком до 35 років.
Завдяки продуманій економічній політиці керівника підприємства і його команди, тут безперервно удосконалюється технологія, нарощуються обсяги виробництва, оновлюється обладнання, вводяться до ладу діючих нові сталеплавильні печі, впроваджуються енергозберігаючі програми, створюються нові робочі місця. Як результат всіх заходів – зросла заробітна плата, поліпшуються соціально-побутові умови трудівників. У металургів міцніє віра в майбутнє підриємства, в його завтрашній день.
Література
Ельцов К.С., и др. Завод новых металлургических процессов
/ Ельцов К.С., Стеценко Н.В., Бородулин Г.М.- Днеропетровск: Промінь, 1976.- 95 с.
Зусман Л., Левін А. Дніпроспецсталь.- Х.: Госп-во України, 1932.- 60 с.
Лейбензон С.А. “Днепроспецсталь'': (История и передовой опыт з-да).- М.: Металлургиздат, 1958.- 55 с.
Борзаковський Л. Ленінська фортеця: Дніпровський комбінат.- Х.:- Одесса: Мол. більшовик, 1933.- 128 с.- Із змісту: [з-д “Дніпроспецсталь”].- С. 105 – 113.
Восстановление Приднепровья (1946 – 1950): Док. и материалы / руководитель коллектива сост. И.Ф. Куркас.- К.: Политиздат Украины, 1988.- 534 с.-Із змісту: [Про з-д “Дніпроспецсталь”].- С. 218, 219 ,221, 300, 325, 333, 352, 381, 432, 500.
Героика Великой Отечественной войны и патриотическое воспитание молодежи.- Львов: Вища шк., 1984.- 195 с.- Із змісту: [Про евакуацію з-ду “Дніпроспецсталь” до Сибіру в серп. 1941 р.].- С. 69.
Козенко А.В. Металлический фонд Украины.- К.: Наук. думка, 1990.- 117 с.- Із змісту: [Про з-д “Дніпроспецсталь”].- С. 74, 76, 106.
Медовар Б.И. Металлургия вчера, сегодня, завтра.- 2-изд., доп. и перераб.- К.: Наук. думка, 1990.- 192 с: ил.- Із змісту: [Про з-д Дніпроспецсталь”].- С. 83, 118.
Скляренко Е.М. История фабрик и заводов Украинской ССР: Историография проблемы.- К.: Наук. думка, 1986.- 139 с.- Із змісту: [Про з-д “Дніпроспецсталь”].- С. 73.
Михайлов Н. Спецподразделение украинской металлургии :[З-д “Днепроспецсталь”] // Созвездие.- 2001.- № 4.- С. 64 – 65.
Креславская Е. ДСС – лидер металлургии Украины и СНГ // Хортиц. бизнес-клуб.- 2000.- № 3.- С. 18 - 22.
Лейбензон В. Завод “Днепроспецсталь” // Обзор укр. рынка.- 2000.- № 5.- С. 54.
Кийко Т.В. “Люди – самый дорогой капитал “Днепроспецстали”, ее бесценное достояние” // Индустр. Запорожье.-1997.- 9 окт.
У “Днепроспецстали” новое руководство // Киев. ведомости.- 2001.- 2 апр.
2 листопада – 100 років (1902) від дня народження В.М. Чернова (1902 – 1984), астронома-аматора, який понад 40 років проживав у м. Запоріжжя.
Віктор Михайлович Чернов народився 2 листопада 1902 р. в м. Новогеоргієвську (колишньої Херсонської губернії) в сім’ї вчителів. Навчався в Олександрійській чоловічій гімназії, потім в Олександрійському педагогічному технікуму, по закінченню якого одержав звання вчителя.
Більшу частину свого життя (з 1923 до 1937 рр. і з 1943 до1962 рр.) працював бібліотекарем, деякий час викладачем німецької мови, математики. Ще бувши гімназистом, він зацікавився астрономічними спостереженнями. За 60 років наукової діяльності опублікував 140 спостережень, заміток, статей у вітчизняних и біля 135 в закордонних наукових виданнях, часто у співавторстві з відомими вченими
В 1937 р. Чернов перейшов на професійну наукову роботу в Таджицьку Астрономічну обсерваторію. Та на початку 1941 р. за станом здоров`я змушений був повернутися до Запоріжжя.
Його життя – приклад того, що і в епоху науково-технічної революції можна наодинці досягти висот науки, була б одержимість! І в епоху комп’ютерів головним лишається Розум людини, якому під силу навіть таємниці Всесвіту.
Література.
Хекало А.А., Чернов В.М. О прогнозировании яркости лунных затмений // Астроном. вест..- 1986.- № 2.- С. 152 – 155.
Флоренский П.В., Чернов В.М. Наблюдения нестационарных явлений на Луне: Перечень пятый // Астроном. вест.- 1979.- № 1.- С. 62 – 63.
Чернов В.М., Бахарев А.М. Прохождение Меркурия по диску Солнца 10 ноября 1973 г. // Земля и Вселенная.- 1973.- № 5.- С. 79 – 80.
Бахарев А.М., Чернов В.М. Яркость будущих лунных затмений // Астроном. вест..- 1972.- № 4.- С. 249 – 251.
Полное затмение Луны 6 августа 1971 г. // Астроном. вест..- 1972.- № 4.- С. 257 – 258.
* * *
Луцкий В.К. История астрономических общественных организаций в СССР.- М.: Наука, 1982.- Із змісту: [Про В.М. Чернова].- С. 109, 246.
Сушко Г., Сизов В. “Людина-обсерваторія”: легенда і дійсність: [Про В.М. Чернова] // Знання та праця.- 1988.- С. 20 – 21.
Звоницький Е. Своя людина в сузір’ї Лебедя // Людина і світ.- 1987.- № 6.- С.60.
Гладкий В.Н. Полное лунное затмение в ночь с 4 – 5мая 1985 г. Наблюдения в Запорожье // Земля и Вселенная.- 1986.- № 1.- С. 95.
Нейман В.Б. Древний мир звезд // Наука и жизнь.- 1986.- № 6.- С. 58 – 59.
Буланже Ю.Д. Отчет Президиума ЦС ВАГО IV Пленума ЦС VII созыва // Циркуляр ВАГО.- № 38.- М.,1985.- С. 17.
Дмитрієв М.Т. Чи існує чорна блискавка? // Наука і суспільство.- 1983.- № 10.- С. 53.
Дмитриев М.Т. Черная Молния // Авиация и космонавтика.- 1983.- № 12.- С. 31.
Дмитриев М.Т. Черный холодильник молний // Изобретатель и рационализатор.- 1981.- № 3.- С. 23.
Сушко К.И. Человек и телескоп // Индустр. Запорожье.-1982.- 21 нояб.
Чернова К.М., Сизов В.И. Виктор Чернов (1902 – 1984 ): Некролог // Астрономический календарь на 1985 г. Латв. отд-ние ВАГО, на латыш. яз.- Рига, 1984.- С. 192 – 194.
Нейман В.Б. Виктор Михайлович Чернов (1902 – 1984): Некролог // Циркуляр ВАГО.- 1985.- № 38.- С. 72 – 74.
3 листопада – 175 років від дня заснування м. Бердянськ
Народження міста Бердянська позначене в історичному календарі досить точно. Ще в 1817 році, коли генерал-губернатором Новоросійського краю був французький і російський державний діяч герцог Рішельє, питання про побудову Азовського порту обговорювалося в Сенаті. .Будівництво почалося в гирлі р. Обіточної, де й виникло нинішнє місто Приморськ.
Проте невдовзі з`ясувалося, що місце для порту було обране невдало. І в 1824р. граф. М.С. Воронцов, новий генерал-губернатор, доручив адміралові О. Грейгу вирядити експедицію на чолі з капітаном ІІ рангу Критським і геодезистом Манганарі, які повинні були відшукати зручне місце для спорудження пристані в Півничному Приазов`ї. Вогкої, холодної, вітряної осені 1824р. Критський виконав надане доручення і в рапорті М.С. Воронцову писав: “Бердянская коса превосходит неимоверно достоинством своим Обиточную , и на ней можете завести пристань и порт, который разве Севастополю уступит…”
І ось 3 листопада 1827р. був оформлений акт про відмежування землі для спорудження міста. З цього дня і веде свій родовід Бердянськ. З цього ж року на березі затоки була споруджена пристань.
Виросло тут і невелике селище, яке дало початок майбутньому містові.
Література.
Величко С.В. Літопис.- Т.2.-К.: Дніпро, 1991.-642с.- Із змісту:[м. Берди (Бердянськ)].-С.301,306,459, 460.
Гербы городов, губерний, областей и посадов Российской империи, внесенные в полное собрание законов с 1649 по 1900 год /Сост. П.П. фон-Винклер.-СПб, 1899.-224с.- Із змісту.: [Герб м. Бердянська , затверджен. 17 листоп. 1844г. ].- С.12.
Бердянск // Городские поселения в Российской империи.-СПб, 1864.-Т.Ч.-С. 665.-[Копия]
Бердянск // Экологическое состояние городских поселений Европейской России в 1861-1862г.-СПб, 1863.-42.-С. 9-13.-[Копия].
О переименовании Бердянского порта городом и учереждении в нем полиции и ратуши // Журнал Министерства внутренних дел.-СПб., 1841.-№1.-С. ІХ-ХІІ.- [Копия].
Контракт на работы по расширению Бердянского порта, заключенный 14 июня 1914г. Отделом торговых портов с Никопольским 2-й гильдии купцом Л.Я. Бруком.-СПб., 1914.- 70с.
Шаульский Н.С. и др. Морские ворота Бердянска.- Днепропетровск: Промінь, 1980.-112с.: 16л. ил.
Бердянск // Богомаз М.С. Станція називається… - Дніпропетровськ, 1993.- С. 35-36.
Бердянск // История городов и сел Украинской ССР. В 26 т. Т. Запорожская область.-К., 1981.-С. 146-170.
Бердянск // Ковтун В.В., Степаненко А.В. Города Украины.-К., 1990.-С. 100-101.
Бердянськ // Кругляк Ю.М. Ім`я вашого міста.-К., 1978.-С. 11.
Карагодин А.И. История запорожского края (1770-1917).- Запорожье: Изд-во Запорож. гос. ун-та, 1998.-285с.: ил.- Із змісту: [Бердянськ та Бердян. повіт].-С. 37,47-48, 79-81, 102-106, 161-163, 171-172, 191, 196, 210, 243, 281, 282, 283.
Бердянск // Россия: Полное географическое описание нашего отечества /Под. ред. В.П. Семенова –Тян-Шанского. Т. 14: Новороссия, Крым.-СПб, 1910.-983с.-Із змісту.: [Бердянск].-С. 59, 127, 297, 313, 385, 386, 405, 617, 619-624, 660, 661, 663-665, 666-669.
Борщевский В.Я. Бердянск помнит 18 год.-Запорожье: Кн.- газет. изд-во, 1962.-34с.
Покотило Ф. Расстрел первого Бердянского и Нагайского Советов: (24 апр. 1918г.)// Летопись революции.-К., 1926.-№1.-С. 97-102.-[Копия]
Сербин Р. Голод 1921-1923 і українська преса в Канаді.- Торонто-Київ, 1992-704с.-Із змісту: [Бердянськ].-С. 355, 682-683.
Тимофеенко В.И. Формирование градостроительной культуры юга Украины.-К., 1986.-283с.- Из содерж.: [г. Бердянск].-С. 32, 79, 80.
Бердянск // Энциклопедический словарь /Сост. Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон.-СПб., 1891.-Т.6.-С. 493.
Ищук В.П., Михайличенко В.И. Бердянск: Город на побережье Азова: Справочник – путеводитель.-Запорожье: ИПК Запоріжжя, 1997.-32с.
Бердянск и бердянцы в годы Великой Отечественной войны: Метод. рекомендации по пропоганде книг о Бердянщине к 40-летию Победы сов. народа в Вел. Отеч. войне 1941-1945 гг.-Бердянск, 1985.-50с.
Географічна енциклопедія України В 3т.-К., 1989.-Т. 1:А –ж.-416с.: іл.-Із змісту: [м. Бердянськ].-С. 80-81.
Бердянск // Малая энциклопедия городов.-Х., 2000.-С. 53.
Каталог экспозиции “Бердянск и бердянцы на страницах книг” из личной библиотеки книголюба И.И. Марченко.- Бердянск, 1986.-14с.
Лобада А. Чайка ходит по песку: Повесть: [О событиях, происходивших в 1941-1943 годах в Бердянске] .-Ростов –на-Дону: Молот, 163с.
Денисов Е. Они рассказывали о бердянцах: [Упоминание о Бердянске в исторических романах и летописях]// Азов. вестник.-2000.-26 мая.
* * *
Бердянск лучше Трускавца и Феодосии: [г. Бердянск-победитель в рамках Всеукр. конкурса. “Місто найкращого благоустрою”]//МИГ.- 2001.-1 марта (№9).-С. 2.
Забержевская Т. Созидатели Кобозевы: [О гор. голове Бердянска Н.С. Кобозеве (1841-1863)]// Азов. весник.-2001.- 26 янв.
Кромф П. Делать море чище нам помогает Запад: Бердянцы могут спать спокойно // Наше время плюс.-2001.-29 марта(№13).-С.7.
Ноздрина Л. Город не велик и не мал: [Бердянск]// Азов. вест.-2001.-19 янв.
Белоусов С. Бердянск должен иметь стратегию своего развития: [Перспективы]// Бердянск деловой.-2000.-23 марта.
Гнибеда Е. Города на побережье Азова: Бердянский регион // Хортиц. бизнес-клуб.-2000.-№2.-С. 24-25.
Мэр бердянска награжден орденом: [“За заслуги” – третьей степени: В. Баранов]// Деловая жизнь.-2000.-15 дек.
Объявленіє отъ начальника города и порта Бердянска: [капитана 1-го ранга Шмидта: правила о благоустройстве города в 1872г]// Азов. вест.-2000.- 12 мая.
Резолюція координаційної наради учасників Міжрегіональних слухань, м. Бердянськ, 17 верес. 2000р. //Людина і влада.-2000.- №7-8.-С. 61.
Сенченко И. Солнечный город: [Бердянск четверть века назад]// Бердянск деловой.-2000.-31 авг.
Сенченко И. Возрождение: [Бердянск полувековой давности]// Бердянск деловой.- 2000.- 24 авг.-С.10.
Сенченко И. Созидание и разрушение: [Бердянск в начале 30-х г.г. ХХ в.]//Бердянск деловой.- 2000.- 15 июня.
Сенченко И. Бердянск столетней давности // Бердянск деловой.-2000.- 3 февр.
Белоусов С. “А Бердянск – это где?”- пока спрашивают эксперты ООН и ЕС: [В Бердянске работала летняя школа программы ООН Хабитат- “Будущее городов - ХХ”]// Бердянск деловой.- 1999.- 27 авг.
Городу дарованы герб и флаг: [Бердянск]// Півден. зоря.- 1999.- 29 лип.
Михайличенко В. Президент обещает помочь в решении бердянских проблем: [О визите Президента Украины Л. Д. Кучмы в Бердянск]//Півден. зоря.- 1999.- 13 жовт.
Прядченко В. Бердянском интересуются зарубежные инвесторы // Индустр. Запорожье.- 1999.- 19 февр.
Прядченко В. Специальная экономическая зона в Бердянске: перспективы реальные //Индустр. Запорожье.-1999.- 8 июня.
Троян В. Надежда – на поддержку отечественного товаропроизводителя: [Пром-сть Беррдянска]// Півд. зоря.- 1999ю-13 листоп.
Бакай А. Бердянск выглядит достойно на фоне других городов: [Бердянску - 170]// Индустр. Запорожье.-1997.- 18 сент.
Еременко В. Морские ворота северного Приазовья открыты для мира: [Бердян. мор. торг. порт]: К 170-летию Бердянска //Индустр. Запорожье.-1997.-16; 20 сент.-С.3.
Багнюк А. Промышленный пульс Бердянска // Верже.- 1996.- 20 июня.
Денисов Е. Бердянск и первая мировая война //Азов. вестник.-1997.-13 окт.
Волович А. Культурная жизнь довоенного Бердянска //Азов. вестник.-1997.-11 июля.
Славные имена в истории Бердянска: (П.Д. Осипенко, П.И. Нищинский; В.А. Хавкин; П.П. Шмидт)// Півд. зоря.- 1997.- 20 верес.
Макогон Л. Бердянск дореволюционный //Пик.- 1995.- 3 марта.
Ломоносов О. Так народжувався порт //Півд. зоря.- 1987.- 14 берез.
4 листопада – 45 років (1957) від дня заснування
Запорізького симфонічного оркестру
Творчий склад оркестру утворили випускники консерваторій країни. За диригентський пульт першим став Ю. Луців, молодий диригент зі Львова. Він і є засновником колективу. Перший концерт оркестру відбувся у листопаді 1957р. у м. Запоріжжя. На ньому урочисто пролунала увертюра до опери М. Лисенка "Тарас Бульба“. Колективом керували такі відомі диригенти як А. Апкарян, В. Данилов, С. Дудка.
Та найвищих досягнень здобув оркестр під керівництвом народного артиста України В. Реді. Оркестр з успіхом гастролював в Угорщині, Сербії, Швейцарії. В 1993р. його відзначено премією ім І.С. Паторжинського обласного відділення Українського фонду культури. Але найвища нагорода оркестрові за останні роки – визнання публіки. На його виступах завжди повний аншлаг.
Література.
За оцінкою – на батьківщину Моцарта: [Про турне оркестру до Австрії ]// Голос України.- 1998.- 18 берез.
Горбунова Э. 40 симфонических лет в событиях и людях // Индустр. Запорожье.-1997.- 4 листоп.
Горская А. Музыкальный десант. Почти “Швейцария. Берн”. [О поездке оркестра в Венгрию, Швейцарию]// Запоріз. Січ.-1997.- 14 жовт.
Дупак В. Симфонія Хортиці: [Таку назву має проект випуску лазер. диску з муз. творами у виконанні оркестру під керівництвом В. Реді] // Голос України.-1997.-1 серп.
Редя В. Эхо вечерних мелодий: [О выступлении оркестра на площадях и в парках г. Запорожье]// Запороз. Січ.-1997.- 29 лип.
Піддубний А. Є таке диво – симфонічний //Запоріз. правда.-1997.-5 лист.
Ярошенко Л. Есть в Запорожье жемчужина – симфонический оркестр // Запоріз. правда.-1997.- 13 нояб.
Горбунова Э. …Под управлением любви //Индустр. Запорожье.-.-1996.- 13 сент.
Горская А. “Пользуется неизменной популярностью у зрителей…” // Запороз. Січ.-1995.-23 лют.
… Среди звезд первой величины: [В Италии выпущен диск в сер. “Выдающиеся оркестры мира”, на нем запись оркестра]// Индустр. Запорожье.-1994.- 26 янв.
Оксамитовий сезон Запорізького симфонічного: [Виповнилося 40 років]// Голос України.-1997.-19 верес.
Чверть століття музики: [Оркестру - 25]// Запоріз. правда.-1983.- 13 лют.
Гасуль О. Это было недавно, это было давно…: [Из истории оркестра] // Индустр. Запорожье.-1992.- 4 июня.
Піддубний А. Воістину народний: [Про гол. диригента оркестру. нар арт. України В. Редю]// Запороз. Січ.- 1999.- 23 жовт.
3 грудня – 125 років від дня народження М.С. Державіна (1877 – 1953), вченого-філолога, історика, педагога, академіка АН СРСР, уродженця с. Преслав Приморського району.
Державін Микола Севастянович, історик , славіст, філолог і громадський діяч, народився в с. Преслав (тепер – Приморського району) в родині народного вчителя. Дід і баба його були кріпаками, яких ярославський поміщик продав єлисаветградському поміщикові . Після скасування кріпацтва в 1861 р. його батькові з великими труднощами вдалося скласти іспит на вчителя земської школи.
Микола Севастянович пішов стежкою батька. Протягом 1888 – 1896 рр.
він навчався в Сімферопольській гімназії, після закінчення якої вступив до історико-філологічного інституту в м. Петербург, але того ж року перевівся до Ніженського історико-філологічного інституту ,котрий закінчів 1900 р. Спочатку Микола Севастянович працював учителем Батумської гімназії, звідки в1904 р. був переведений на ту саму посаду до м. Тифліс. У 1905 р. за його ініціативи була створена “Кавказька спілка педагогів”, яка сприяла освіті робітників. Він також домігся відкриття кількох шкіл грамоти для робітників залізничних майстерень і був у них викладачем. В 1906 р. брав участь у Всеросійському з`їзді вчителів.
Восени 1907 р. М.С. Державін прикріпився до кафедри слов`янознавства Петербурзького університету для підготовки до викладацької роботи, а в 1912 р. почав читати лекції в цьому університеті. У 1916 р. він захистив дисертацію на ступінь магістра слов`янської філології і наступного року став професором.
Після Жовтневої революції, у 1918 – 20 рр., він завідував однією з трудових шкіл у Петрограді, і крім того, був завідуючим відділом шкіл для дорослих і заступником голови міської комісії по ліквідації неписьменності. В 1921 р. створив і очолив Науково -дослідний інститут мов і літератур народів Сходу і Заходу. В 1922 -–25 рр.М.С. Державін був ректором Ленінградського університету, а пізніше – заступником директора Публічної бібліотеки в Ленінграді. Одночасно він очолив кафедру слов`янознавства історично-лінгвістичного інституту.
В 1931 р. Миколу Севастяновича було обрано академіком АН СРСР і призначено директором Інституту слов`янознавства АН СРСР.
Хоч основним об`єктом його дослідження була мова і література, проте М.С. Державін зробив великий вклад і в розвиток історичної науки. У 1948 р. було опубліковано його фундаментальне дослідження “Історія Болгарії” (У 4 т.) і монографію “Христо Ботєв – поет, революціонер”. Усього вчений опублікував понад 500 наукових праць. Багато з них перекладено на болгарську мову.
Чимало зробив Микола Севастянович для розвитку педагогічної науки.
З 1948 р .і до останніх днів життя М.С. Державін працював керівником групи Інституту слов`янознавства АН СРСР у м. Ленінграді. Багаторічна праця вченого на ниві історії філології в 1948 р. була відзначена Державною премією СРСР.
За видатні заслуги у розвитку науки Микола Севастянович був нагороджений двома орденами Леніна.
Література.
Державин Н.С. История Болгарии: В 4 т.- М-.Л.: Изд-во АН СССР.
Т. 1.: Происхождение болгарского народа и образование первого Болгарского государства на Балканском полуострове.- 1945.- 248 с.
Т. 2: Болгария времен I – II царств (679 – 1393 гг.).- 161 с.
Т. 3: Болгарский народ под турецким владычеством.- 1947.- 126 с.
Т 4.: Национальное движение в Болгарии (от конца XVIII в. до 1877 г.).-1948.- 340 с.
Болгарские колонии в России: (Таврическая, Херсонская и Бессарабская губернии).- София: Мартилен, 1914.- 259 с.: ил.
. Борьба славян с немецкими захватчиками.- М.: Изд-во Всесоюз. комитета, 1943.- 94 с.
Вековая борьба славян с немецкими захватчиками.- М.: Изд-во Всеславян. комитета, 1943.- 94 с.
Происхождение русского народа ( Великорусского, Украинского, Белоруского).- М.: Сов. наука, 1944.- 124 с.
Славяне в древности: Культ. истор. очерк.- М.: Изд-во АН СССР, 1945.- 215 с.
Вазов Иван: жизнь и творчество.- М.- Л.: Изд-во АН СССР, 1948.- 352 с.
Державин Н.С., А.И. Герцен: Лит.-худож. наследие.- М.Л.: Изд-во АН СССР, 1947.- 130 с.
* * *
Гуржій І.А., Петренко В.С. Видатні радянські історики.- К.: Рад. шк., 1969.- 247 с.- Із змісту: [Про М.С. Державіна].- С. 55 – 56.
Державін Микола Севастянович // Видатні радянські історики.- К., 1969.- С. 237 – 239.
Державин К.Н. Список трудов академика Н.С. Державина в области славяноведения (1898 – 1852) / Сост. К.Н. Державин // Крат. сообщ. Ин-та славяноведения АН СССР.- 1953.- Т.11.- С. 87 – 94.
* * *
Колесников В. Ученый – филолог // Бердян. будівельник.- 1996.- 18 трав.
Пуха И. Во имя истины: Новые сведения о Н.С. Державине // Индустр. Запорожье.- 1988.- 9 сент.
Кондрашов Н.А. Н.С. Державин – ученый – славист и педагог: [К 100-летию со дня рождения] // Рус. речь.- 1988.- № 1.- С. 68 – 72.
Гогунский В. Наш славный земляк // Примор. степь.- 1977.- 22 сент.
Лисенко Г. Учений, патріот // Запоріз. правда.- 1977.- 18 верес.
Скачкова М. Великий слов`янознавець // Колгосп. нива.- 1977.- 29 верес.
Фридкин Н. Наш славный земляк // Примор. степь.- 1977.- 16, 18, 20 авг.
Фридкин Н. Учений з Преслава // Комсомолець Запоріжжя.- 1977.- 20 верес.
Огульчанський О. Микола Севастянович Державін // Черв. Запоріжжя.- 1948.- 12 черв.
Огульчанський О. Подарунок академіка: [М.С. Державін подарував свої книги Осипенків. краєзнав. музею] // Черв. Запоріжжя, 1948.- 9 трав.
Н.С. Державин: [Славяновед. 1877 – 1953: Некролог ] // Вестн. Акад. наук СССР.- 1953.- № 2.- С. 47 – 48.
Николай Севастьянович Державин: [Славяновед. 1877 – 1953: Некролог] // Славяне.- 1953.- № 4.- С. 64: порт.
* * *
Н.С. Державин .- М.-Л., 1949,- ( Материалы к библиографии ученых СССР. Сер. лит. и языка).
Державін Микола Севастянович // Укр. рад. енциклопедія.- К., 1979.- Т 3.- С. 304.
Державин Николай Севастьянович // БСЭ.- М., 1972.- Т. 8.- С. 362.
Державін Микола Севастянович // Рад. енциклопедія історії України.- К., 1970.- Т 2.- С. 5.
Державин Николай Севастьянович // Укр. сов. энциклопед. словарь.- К., 1988.- Т. 1.- С. 519.